Україна потребує більше установок зберігання енергії, адже саме такі об’єкти допомагають енергосистемі працювати гнучкіше, краще збалансовувати виробництво і споживання та зменшувати втрати від обмеження генерації. На цьому тлі будь-які зміни правил приєднання до мережі мають не лише технічне, а й економічне значення.
Наразі регулятор розглядає проєкт змін до методики формування плати за приєднання до системи передачі та розподілу. Формально йдеться про оновлення процедур у межах виконання закону щодо розвитку енергетичних ринків та посилення енергетичної стійкості. Але для учасників ринку важливе не формальне визначення документа, а те, чи не створить він нові витрати для проєктів, які й так потребують значного капіталу.
У чому полягає ризик
Проблема, на яку звертають увагу в матеріалі, пов’язана з тим, як саме може розраховуватися плата за приєднання для систем накопичення енергії, якщо їх встановлюють біля вже підключених об’єктів генерації. У такому разі новий елемент енергетичної інфраструктури може не вимагати будівництва нових мереж або масштабної реконструкції з боку оператора системи розподілу.
Логіка бізнесу в цій ситуації проста: якщо додаткових мережевих робіт немає, то повторна плата за приєднання може виглядати економічно необґрунтованою. Саме тут і виникає ризик, що нові правила дозволять трактувати приєднання так, ніби інвестор має сплачувати вдруге, навіть якщо фізичне навантаження на мережу не змінилося суттєво.
Окремо звертається увага на формулу, яка враховує одночасно потужність відбору електроенергії з мережі та потужність відпуску електроенергії в мережу. Для систем накопичення це має значення, бо вони не працюють у двох режимах на повну потужність одночасно. Якщо об’єкт заряджається, він не відпускає в мережу той самий обсяг енергії в той самий момент.
За такої логіки інвестор може фактично платити за одну й ту саму мережеву інфраструктуру двічі: окремо за режим споживання і окремо за режим відпуску. Для проєкту, який і без того має високу вартість обладнання, будівництва та фінансування, це означає додатковий тиск на економіку.
Чому це важливо для ринку
Системи накопичення енергії є не просто новим технологічним напрямом. Для України це один із інструментів, який може пом’якшувати наслідки дефіциту маневрових потужностей, допомагати в години пікового виробництва сонячної генерації та знижувати потребу в аварійному балансуванні. В умовах війни та пошкоджень енергетичної інфраструктури це має ще більшу вагу.
Матеріал нагадує, що в Україні вже є значні обсяги сонячної генерації, але не вся вироблена електроенергія може бути використана в момент її надходження. Саме тому накопичувачі можуть бути корисними як для енергосистеми загалом, так і для окремих інвесторів у відновлювану генерацію. Вони дозволяють перенести частину енергії з часу надлишку на період, коли попит вищий.
Якщо ж регуляторні правила підвищують вартість підключення таких об’єктів, це може сповільнити їхнє будівництво. Для інвестора кожна додаткова необґрунтована витрата збільшує строк повернення вкладень і зменшує привабливість проєкту. Для ринку в цілому це означає повільніше розгортання тієї інфраструктури, яка потрібна для більш стабільної роботи системи.
Що пропонується як альтернатива
У матеріалі наводиться аргумент на користь підходу, за якого при розрахунку вартості приєднання варто орієнтуватися на максимальну потужність, яка справді визначає потребу в мережевій інфраструктурі. Ідея полягає не в тому, щоб сумувати різні режими роботи одного й того самого об’єкта, а в тому, щоб враховувати той обсяг мережевих рішень, який реально потрібен оператору.
Такий підхід виглядає ближчим до фізики роботи енергосистеми: мережа проєктується під найбільший можливий потік, а не під арифметичну суму режимів, які не відбуваються одночасно. Для інвестора це означало б більш прогнозовані правила, а для системи — менше ризику створення штучних бар’єрів.
Втім, наразі йдеться саме про проєкт змін, а не про остаточне рішення. Це означає, що остаточний зміст правил ще може змінитися, а наслідки для ринку залежатимуть від того, яку саме редакцію ухвалять і як її застосовуватимуть на практиці.
Що варто знати
- Україна потребує розвитку систем накопичення енергії, щоб підвищувати гнучкість енергосистеми.
- НКРЕКП розглядає зміни до порядку формування плати за приєднання до мереж.
- У центрі дискусії — ризик повторної або завищеної плати для об’єктів накопичення енергії.
- Для інвесторів це може означати вищі стартові витрати та довший строк окупності проєктів.
- Поки що йдеться про проєкт рішення, тож остаточні правила ще не визначені.
